Цикл фотографічних перформансів (фотографія в дії)  (півостров Гель на Балтійському узбережжі, Польща. За участі краківського театру “Teatr52Hz”)

1.Портрет на тлі Чорного моря, за його відсутності

Коли відсутність рідного південного (кримського) узбережжя відчувалась особливо гостро, я шукала його в північному балтійському горизонті, де і народився цей фотографічний перформанс. Горизонт на вигляд був такий самий, але не міг замінити рідний пейзаж — на його місці була дірка.

Я запрошувала учасників моєї акції по черзі відрізати собі з рулону чорної тканини свій шматок "Чорного моря", на тлі якого вони будуть сфотографовані. Далі я пропонувала їм, окрім портрету з умовним "Чорним морем", отримати власну дірку в Чорному морі аби відчути свою відсутність на тлі чорноморського узбережжя. Вирізаючи силует портретованого з тла "Чорного моря", я розмовляла з учасниками, розпитуючи з чим у них пов’язані втрати і як вони їх долають. Ініціатива поз і настрою походила від персонажів зйомки, мені майже не доводилось втручатись — я відчувала себе повністю зрозумілою — на завершення акції, згортаючи рештки дір "Чорного моря" до смітника, мої співрозмовники зупинили мене закликом ні в якому разі не викидати шматки, бо акція не завершена — попереду зшивання дір…

2. Меса за втраченим домом або маршрути переміщених осіб.

Акція відбувалась на пляжі Балтійського узбережжя за участі краківського театру “Teatr52Hz”, що виконув роль глядачів і одночасно — роль кордону, який пересувався, кожного разу витискаючи втікача. Втікач, біженець, переміщена особа (в режимі безперервності) прокладає собі маршрут кудись у невідоме, намагаючись збудувати нове життя десь поза домом.

Ідея полягала у виході зі статистик, геополітичних міркувань і спробі стати поруч з постраждалим від цих територіальних змін і переміщень. Переміщені особи. Куди? Як? Які умови супроводжують ці переміщення? Лише одні питання. Для людини, яка втратила дім — це переміщення у невідомість.